Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.
Намірене знищення українців радянською владою під час голодоморів у ХХ столітті залишається незагоєною раною в генетичній пам’яті нашого народу. Окупаційна політика совєтів призвела до втрат мільйонів життів наших співвітчизників. Дізнаючись страшні сторінки історії, все більше країн сьогодні визнають Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу.
Уже четвертий рік поспіль ми вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується геноцидними діями росії проти українців. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.
Нині, через століття, ми все ще переживаємо ці трагедії і бачимо, як новий путінський режим створює всі умови, аби люди тепер в інших країнах світу були позбавлені найголовнішого – хліба. Блокування вивозу українського зерна на продовольчі ринки світу створює для мешканців багатьох країн Азії та Африки штучний голод. Цілеспрямоване знищення українського продовольства, зерносховищ знову повертає нас пам’яттю до голодних років ХХ століття.
Трагічні події сьогодення знову підтверджують: ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені, жертви – гідно вшановані, пам’ять про минулі трагедії – застерігати від подібного в майбутньому.
Тоталітарний комуністичний режим у XX столітті вчинив злочин геноциду проти Українського народу у 1932-1933 роках, нині у XXI столітті його прямий нащадок і вірний послідовник – московський рашистський режим – робить те ж саме.
Ідеологи та виконавці злочину геноциду у минулому столітті мали за мету знищення українців як нації. Сьогодні рашисти так само застосовують проти українців методи геноциду – масові вбивства, терор мирного населення на тимчасово окупованих територіях та у зоні бойових дій, сексуальне насильство, воєнні облоги, викрадення та депортації (насильницьке переміщення українців, зокрема дітей), умисні напади на укриття й шляхи евакуації, бомбардування житлових районів та мирних Інфраструктурних об’єктів, руйнування населених пунктів.
Окупанти знову намагаються знищити нашу Ідентичність, культуру, мову. Для цього, зокрема, піддають українців, передусім дітей та молодь, на окупованих територіях шаленому пропагандистському тиску, намагаючись просунути свої брехливі ідеологічні наративи.
Тож розв’язана російською федерацією проти України війна спрямована не тільки на те, щоб знищити нашу державну незалежність, а й щоб винищити українців як самобутній народ, як націю.
Свого часу сталін та нині путін обрали геноцид, бо інші методи упокорення Українського народу не мали шансів спрацювати так, як ці тирани малювали у своїй хворій уяві. Сталін організував тотальну конфіскацію продуктів харчування, блокаду, безжалісний терор. Путін вчинив повномасштабне вторгнення зі звірствами, порушеннями міжнародних законів та звичаїв ведення війни.
Правлячий режим тоталітарного срср замовчував І забороняв висвітлювати факти про Голодомор. Нині кремлівська пропаганда масштабно поширює дезінформацію з метою заохочення своєї аудиторії до подальшого скоєння чи схвалення звірств, а також приховування своїх злочинів у світі.
Натомість цивілізований світ сьогодні солідарний з Україною та демонструє нам свою підтримку. За станом на листопад 2025 року визнали Голодомор 1932-1933 років в Україні актом геноциду парламенти 28 держав, а також низка міжнародних організацій.
Десятки цивілізованих націй нині практично допомагають нам вистояти у боротьбі з московським агресором, не допустити реалізації його злочинних цілей.
Знання про Голодомор 1932-1933 років в Україні допомагає людям у всьому світі краще зрозуміти природу сучасної російської злочинної війни та геноцидних практик, які її супроводжують.
Пам’ять про голодомори XX століття сьогодні є чинником суспільної мобілізації українців І світової спільноти для протидії московському агресору та тоталітарним режимам загалом, вона повинна також слугувати засторогою для недопущення організації штучного голоду будь-де на планеті.
У 2025-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 22 листопада. Долучіться в цей день о 16.00 до Загальнонаціональної хвилини мовчання. Згадайте про мільйони людських життів, які Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів.
