Забезпечити повноту відомостей про всі земельні ділянки покликаний Державний земельний кадастр. У процесі його здійснення встановлюється процедура визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками, збираються і систематизуються відомості про місце розташування земельних ділянок, їх оцінку, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
На сьогодні Державний земельний кадастр містить інформацію про сформовані та зареєстровані земельні ділянки, відомості про які внесено до нього на підставі відповідної документації із землеустрою, яка передбачена статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр».
З 01.01.2013 нова редакція Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що право власності на земельні ділянки посвідчує свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Також з 01.01.2013 набув чинності Закон України «Про державний земельний кадастр», відповідно до якого видання державних актів на право власності на земельну ділянку припиняється, а документом, що посвідчує право власності, стало свідоцтво на право власності. Державні акти, видані до 1 січня 2013 року, залишаються чинними й надалі посвідчують права на земельні ділянки.
На жаль, станом на сьогодні велика кількість відомостей про земельні ділянки, правовстановлюючі документи на які видані до 2004 року залишаються не внесеними до Державного земельного кадастру.
Варто зазначити, що відсутність відомостей про земельні ділянки в Державному земельному кадастрі призводить до негативних наслідків, в тому числі підвищується ризик неправомірних захоплень земельних ділянок з боку рейдерів.
Таким чином, громадянам в першу чергу рекомендуємо пересвідчитись чи внесена до Державного земельного кадастру його земельна ділянка. Одним із найпростіших способів такої перевірки є наявність кадастрового номера земельної ділянки. За його допомогою на Публічній кадастровій карті можна простежити чи усе в порядку із ділянкою. При цьому, слід наголосити, що згідно з п.10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», усі державні акти, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними, не залежно від наявності чи відсутності кадастрового номера.
Згідно із пунктом 2 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Державний земельний кадастр” встановлено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до статей 26, 27, 55 Закону України “Про землеустрій” на платній основі на умовах та в строк, що визначені договором з розробником такої документації із землеустрою.
З переліком суб’єктів господарювання, що мають кваліфікаційні сертифікати на провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт, можна ознайомитися на офіційному веб-сайті Держгеокадастру (https://land.gov.ua) або в територіальному органі земельних ресурсів за місцем знаходження земельної ділянки.
Виходячи з вище вкладеного, та враховуючи підпункт 2 пункту 1 Указу Президента України від 22.07.2019 № 542/2019 «Про заходи щодо протидії рейдерству», наголошуємо на важливості внесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру, в тому числі відомості про ділянки правовстановлюючі документи на які видані до 2004 року.
