Правила використання та охорони земель сільськогосподарського призначення в Сумській області
Правила розроблені:
– головним управлінням агропромислового розвитку облдержадміністрації;
– Головним управлінням Держкомзему у Сумській області;
– державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Сумській області;
– державною екологічною інспекцією в Сумській області;
– державною податковою адміністрацією в Сумській області;
– державним проектно-технологічним центром „Облдержродючість”;
– Сумським регіональним центром наукового забезпечення АПК області.
1. Загальні положення
1.1.Земля – найцінніше багатство нашої країни і від її раціонального та ефективного використання залежить добробут народу. Здійснювана земельна реформа направлена на забезпечення раціонального використання та охорони земель. В той же час в результаті складних економічних умов, диспаритету цін на промислову та сільськогосподарську продукцію в області, як і в Україні в цілому, поглибились процеси деградації ґрунтів. Загострилася проблема з балансом поживних речовин в землеробстві, зростає кислотність ґрунтового розчину, зменшується вміст гумусу. В ґрунтах склався негативний баланс поживних речовин, поширилась дегуміфікація, значно збільшилися площі середньо- і сильнокислих ґрунтів, особливо в зоні Полісся. Велике занепокоєння викликає інтенсивне закислення ґрунтів лісостепової зони області, що в ряді випадків робить проблематичним вирощування на чорноземних ґрунтах цукрових буряків, озимої пшениці, багаторічних бобових трав та інших культур.
Використання земельних ресурсів області не відповідає також вимогам природокористування. Порушені екологічно допустимі співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних територій, що негативно впливає на стійкість агроландшафту і довкілля. Сільськогосподарські угіддя зазнають забруднення промисловими та побутовими відходами, нафтою та нафтопродуктами, пестицидами та іншими хімічними речовинами, ущільнюються важкою ґрунтообробною технікою, підтоплюються.
Порушення сівозмін, а також відсутність дієвого контролю за дотриманням елементарних правил і норм використання земель призвело до зменшення продуктивності ріллі.
Земельна реформа аграрного сектора вимагає нових підходів щодо регулювання земельних відносин з метою ефективнішого використання земельно-ресурсного потенціалу, що зумовлює необхідність розробки Правил використання та охорони земель сільськогосподарського призначення (далі Правил ).
Правила використання та охорони земель сільськогосподарського призначення розроблені згідно з Конституцією України, Земельним кодексом України, Законами України “Про охорону земель”, “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, “Про землеустрій”, “Про плату за землю”, “Про оренду землі”, “Про фермерське господарство”, „Про охорону навколишнього природного середовища” та іншими законодавчими і нормативними актами.
1.2.Правила встановлюють загальний на території області порядок вирішення питань використання земель сільськогосподарського призначення та їх охорони.
Дотримання Правил є обов’язковим до виконання всіма органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, уповноваженими на передачу земельних ділянок у власність та/або користування, спеціально уповноваженими органами виконавчої влади в галузі охорони земель та всіма юридичними і фізичними особами, які є власниками та користувачами земель сільськогосподарського призначення.
1.3.В разі змін у законодавстві, нормативи зазначені в Правилах використання та охорони земель, підлягають відповідним змінам і доповненням.
2. ОсновніпоняттяітерміниПравил:
Агрохімічнапаспортизаціяземельсільськогосподарськогопризначення–обов’язковеагрохімічнеобстеженняґрунтівзвидачеюагрохімічногопаспортаполя,земельноїділянки,вякомуфіксуютьсяпочатковітапоточнірівнізабезпеченняпоживнимиречовинамиґрунтів,рівніїхзабрудненнятоксичнимиречовинамитарадіонуклідами.
Агрохімічнеобстеженняґрунтів –обов’язковесуцільнеобстеженнясільськогосподарськихугідьзметоюдержавногоконтролюзазміноюпоказниківродючостіізабрудненняґрунтів.
Внутрішньогосподарська меліоративна система – меліоративна система, що знаходиться в межах земель одного власника (користувача) і забезпечує подачу, розподіл та відведення води на цих землях.
Гранично допустима концентрація забруднюючих речовин– максимально допустима кількість забруднюючих речовин у ґрунтах, яка не зумовлює негативних екологічних наслідків для їх родючості, загального стану довкілля, якості сільськогосподарської продукції та здоров’я людини.
Грошова оцінка землі– капіталізований рентний доход із земельної ділянки. Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.
Ґрунт– природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості – родючості.
Ґрунтове обстеження– визначення генетичної будови та властивостей ґрунтів, структури ґрунтового покриву.
Ґрунтовий покрив земельних ділянок– поверхневий шар грунту, який характеризується родючістю;
Грунтовтома– порушення біоенергетичного режиму грунтів та різке зниження урожайності сільськогосподарських культур внаслідок їх беззмінного вирощування або частого повернення на попереднє поле сівозміни, що призводить до погіршення якісного стану грунтів, накопичення у грунтах специфічних хвороботворних мікроорганізмів та насіння бур’янів;
Гумус– органічна складова частина ґрунту, яка утворюється в процесі біохімічного розкладу рослинних і тваринних решток та формує його родючість;
Деградація ґрунтів– погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів.
Документація із землеустрою– затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
Забруднення ґрунтів– накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості.
Забруднення земель– накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.
Заходи із землеустрою– передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об’єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів) збереження і підвищення родючості ґрунтів.
Земельний податок– обов’язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.
Землеустрій– сукупність соціально-економічних та екологічних заходів спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Землі сільськогосподарського призначення– землі,надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.
Земля– поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею.
Знищення межових знаків– дії громадян, які призвели до втрати в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, внаслідок чого виникає потреба у проведенні додаткових геодезичних робіт з їх відновлення.
Консервація земель – припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров’я.
Межовий знак– спеціальний знак встановленого зразка, яким закріпляється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Меліоративна система– технологічно цілісна інженерна інфраструктура, що включає в себе такі окремі об’єкти, як меліоративна мережа каналів, трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних) з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні дамби, спостережна мережа, дороги і споруди на них, взаємодія яких забезпечує управління водним, тепловим, повітряним і поживним режимом ґрунтів на меліоративних землях.
Меліоративні заходи– роботи, спрямовані на поліпшення хімічних і фізичних властивостей ґрунтів, обводнення пасовищ, створення захисних лісових насаджень, проведення культур-технічних робіт, поліпшення земель з несприятливим водним режимом та інженерно-геологічними умовами, проектування, будівництво (реконструкція) і експлуатація меліоративних систем, включаючи наукове, організаційне та виробничо-технічне забезпечення цих робіт.
Меліоровані землі– угіддя, на яких здійснено комплекс меліоративних заходів відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації.
Невиконання умов зняття, збереження і нанесення родючого шару грунту – невиконання або неякісне виконання обов’язкових заходів, передбачених затвердженою відповідно до законодавства проектною документацією, щодо знімання, збереження і нанесення родючого шару грунту, що призвело до його псування чи знищення.
Непроведення рекультивації порушених земель – невиконання комплексу організаційних, технічних і біотехнічних заходів, спрямованих на відновлення грунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель відповідно до затвердженої документації із землеустрою.
Невжиття заходів щодо боротьби з бур’янами – допущення появи небажаної трав’янистої рослинності, яка негативно впливає на розвиток культурних рослин, призводить до поширення шкідників і хвороб або не дає можливості використовувати землі за призначенням.
Нормативна грошова оцінказемельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.
Оренда – засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою.
Орендна плата за земельну ділянку – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності вноситься до бюджету.
Охорона ґрунтів – система правових, організаційних, технологічних та інших заходів, спрямованих на збереження і відтворення родючості та цілісності ґрунтів, їх захист від деградації, ведення сільськогосподарського виробництва з дотриманням ґрунтозахисних технологій та забезпеченням екологічної безпеки довкілля.
Охорона земель – система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Пеня – плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання.
Платники податків – юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законами України.
Податковий борг (недоїмка) – податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
Порушені землі– землі, що втратили свою господарську та екологічну цінність через порушення ґрунтового покриву внаслідок виробничої діяльності людини або дії природних явищ.
Природно–сільськогосподарське, екологічно–економічне,протиерозійнетаіншівидирайонування (зонуванняземель) –цеподілтериторіїзурахуваннямприроднихтаагробіологічнихвимогщодовирощуваннясільськогосподарськихкультур,атакожтериторій, якімаютьвідповіднусхожістьзавизначенимиознаками.
Псування земель – порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.
Родючість ґрунту – здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є основними показниками якості ґрунту.
Самовільне зайняття земельних ділянок – будь-які дії, які свідчать про фактично використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність, або надання у користування (оренду), або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірним.
Сівозміна – чергування сільськогосподарських культур (і пару) у часі і на території згідно з науково-обгрунтованими для певних культур нормами періодичності, що базуються на особливостях біологічної взаємодії культур та впливу їх на родючість грунту.
Сільськогосподарський товаровиробник – фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Система сівозмін – раціональне поєднання різних сівозмін, спрямоване на продуктивне використання земель відповідно до спеціалізації господарства.
Схема сівозміни – набір сільськогосподарських культур і пару у порядку їх науково обгрунтованого чергування в сівозміні.
Спеціальний дозвіл на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару грунту) земельних ділянок – це офіційний документ, який видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару грунту) земельної ділянки
Ставка земельного податку – законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки.
Типи сівозмін – сівозміни різного виробничого призначення, які різняться за видом основної рослинницької продукції.
Товарна сільськогосподарська продукція– це продукція сільськогосподарського виробництва призначена для реалізації.
Фіксований сільськогосподарський податок – це податок, який не змінюється протягом визначеного Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок” терміну і справляється з одиниці земельної площі.
Цільове призначення земельної ділянки– використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Черезсмужжя – розчленованість господарства на відособлені ділянки, розділені землями інших власників.
Штрафна санкція (штраф)– плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Шкода (збитки)– заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, повинна бути відшкодована державі та територіальній громаді.
На земельних ділянках державної та комунальної власності, які надані у користування чи передані у власність юридичних та фізичних осіб шкода, внаслідок їх самовільного зайняття повинна бути відшкодована державі чи територіальній громаді (в залежності від місця розташування земельної ділянки – в межах чи за межами населеного пункту), а також власнику чи користувачу земельної ділянки.
Також, шкода (збитки), що заподіяні на земельних ділянках державної та комунальної власності, які надані у користування чи передані у власність юридичних та фізичних осіб, внаслідок їх використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, якщо порушення вчинено власником чи користувачем земельної ділянки, повинна бути відшкодована державі та територіальній громаді. У разі вчинення зазначених порушень іншими юридичними та фізичними особами, які самовільно зайняли надані у користування чи передані у власність земельні ділянки та здійснили вищезазначені правопорушення, шкода повинна бути відшкодована державі чи територіальній громаді (в залежності від місця розташування земельної ділянки – в межах чи за межами населеного пункту), а також власнику чи користувачу земельної ділянки.
3. Роль і повноваження органів державної влади і органів місцевого самоврядування по використанню та охороні земель.
Регулювання в галузі використання та охорони земель в області здійснюють обласна рада, обласна державна адміністрація, районні ради та районні державні адміністрації, сільські , селищні, міські ради, а також спеціально уповноважені органи виконавчої влади в межах повноважень, установлених законами.
Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади в галузі охорони земель в області є:
головне управління Держкомзему у Сумській області та його структурні підрозділи на місцях;
державне управління екології та природних ресурсів у Сумській області та його структурні підрозділи на місцях;
головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації;
державна податкова адміністрація в Сумській області;
державна екологічна інспекція в Сумській області;
обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції;
Сумський регіональний центр наукового забезпечення АПВ;
3.1. Головне управління Держкомзему у Сумській області:
- готує матеріали та вносить на розгляд обласної державної адміністрації або органу місцевого самоврядування пропозиції щодо:
- викупу земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад;
- організації і здійснення землеустрою та моніторингу земель.
Бере участь у розробленні та виконанні регіональних програм у сфері використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, здійснення землеустрою та моніторингу земель.
Відповідно до законодавства здійснює моніторинг земель та контроль за розмірами і порядком визначення втрат сільськогосподарського виробництва, пов’язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок.
Організовує виконання заходів щодо відтворення і підвищення родючості ґрунтів.
Організовує і здійснює державний контроль за:
- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, а також іноземними юридичними особами вимог земельного законодавства України;
- дотримання встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, в тому числі на землі водного і лісового фонду;
- використання земельних ділянок відповідно до цільового призначення;
- дотримання вимог законодавства у процесі укладання цивільно-правових угод, надання у користування, передачі у власність, вилучення (викупу) земельних ділянок;
- розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням у дію об’єктів, які негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;
- виконання комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур’янами, чагарниками та дрібноліссям;
- дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов’язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;
- виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару грунту під час проведення гірничо-добувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних з порушенням грунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель;
- дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень і межових знаків.
Видає та анулює спеціальні дозволи на зняття та перенесення грунтового покриву земельних ділянок відповідно до проектів, затверджених в установленому законом порядку.
Проводить розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу.
Вносить до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо:
- приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель;
- обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства України;
- припинення права користування земельною ділянкою, яка використовується з порушенням земельного законодавства;
- вжиття, відповідно до закону, заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.
3.2.Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Сумській області:
Забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони земель;
здійснює у межах своїх повноважень комплексне управління, регулювання, координує діяльність місцевих органів виконавчої влади, територіальних підрозділів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій у сфері раціонального використання, відтворення та охорони земель;
забезпечує дотримання вимог природоохоронного законодавства при набутті чи припиненні прав власників землі та землекористувачів на землю;
приймає участь у розробленні та реалізації регіональних програм використання і охорони земель, у здійсненні природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;
здійснює заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування екомережі, охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
здійснює моніторинг забруднення земель сільськогосподарського призначення.
3.3. Головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації :
здійснює розроблення та реалізацію регіональних програм відтворення родючості ґрунтів;
сприяє проведенню моніторингу родючості ґрунтів, агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення;
бере участь у формуванні та реалізації державної політики з використання та охорони земель сільськогосподарського призначення;
приймає участь у розробці в установленому законом порядку стандартів, норм і правил з охорони та підвищення родючості ґрунтів;
приймає участь у здійсненні природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;
розробляє і впроваджує рекомендації та заходи щодо забезпечення родючості ґрунтів і застосування агрохімікатів;
розробляє механізм економічного стимулювання впровадження заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів;
організовує та здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про пестициди і агрохімікати в сільськогосподарському виробництві;
вирішує інші питання в галузі використання та охорони родючості ґрунтів відповідно до закону.
3.4. Державний проектно – технологічний центр “Облдержродючість” приймає участь:
у розробленні та реалізації регіональних програм відтворення родючості ґрунтів;
у формуванні та реалізації в області державної політики з використання та охорони земель сільськогосподарського призначення;
у розробці стосовно умов області стандартів, норм і правил з охорони та підвищення родючості ґрунтів;
в проведенні моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення;
у розробленні і впровадженні з урахуванням грунтово-кліматичних умов різних зон області рекомендацій та заходів щодо забезпечення родючості ґрунтів і застосування агрохімікатів;
у розробленні механізмів економічного стимулювання впровадження власниками та землекористувачами заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів;
у розгляді справ щодо порушень законодавства України про пестициди і агрохімікати у сфері охорони та родючості грунтів.
Проводить моніторинг грунтів та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення.
3.5.СумськийрегіональнийцентрнауковогозабезпеченняАПВприймаєучасть:
уформуваннітавпровадженнірегіональнихпрограмзвідтворенняродючостіґрунтів;
урозробцінауково-обгрунтованихсистемведеннягосподарств;
вапробаціїівпровадженніґрунтозахиснихтехнологійвсільськогосподарськевиробництво
ОптимальніпараметриструктурипосівнихплощдляосновнихвиробничихтипівсільськогосподарськихпідприємстврізноїформивласностітагосподарюваннялісостеповоїзониУкраїнинаданівДодатку№ 3 доПравил.
3.6. ДержавнаекологічнаінспекціявСумськійобласті
ЗдійснюєдержавнийконтрользадодержаннямвимогзаконодавстваУкраїнипроохоронуземельучастині:
додержанняорганамивиконавчоївладитаорганамимісцевогосамоврядування,фізичнимитаюридичнимиособамивимогзаконодавстваУкраїнипроохоронуземель;
консерваціядеградованихімалопродуктивнихземель;
виконанняекологічнихвимогпринаданніувласністьікористування,втомучисліворенду, земельнихділянок;
здійсненнязаходівщодозапобіганнязабрудненняземельхімічнимиречовинами,відходами, стічнимиводами;
додержаннявимогекологічноїбезпекипідчастранспортування, зберігання,використання, знешкодженнятазахороненняхімічнихзасобівзахистурослин,мінеральнихдобривтавідходів.
Обмежуєчизупиняє (тимчасово)абоприпиняєдіяльністьпідприємствіоб’єктівнезалежновідїхпідпорядкуваннятаформвласностівідповіднодозакону.
Подаєпозовипровідшкодуванняшкодиівитрат, заподіянихвнаслідок,забрудненняізасміченнюсамовільногозайняттяземельнихділянок,використанняземельнезацільовимпризначенням, зняттяґрунтовогопокриву(родючогошаруґрунту) безспеціальногодозволу.
Виконує в установленому порядку відбір проб, інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей, у тому числі забруднюючих речовин на об’єктах, що обстежуються.
4.Визначення нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах на території області
4.1.Допустимі нормативи періодичності вирощування культур на одному і тому самому полі розробляються науковими установами області в галузі агропромислового виробництва, але не повинні перевищувати нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах затверджених Кабінетом Міністрів України.
4.2.Вказані нормативи є невід’ємною частиною даних правил (додаток № 3 ).
5. Порядок надання та використання земель сільськогосподарського призначення наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
5.1.Право власності на земельну ділянку та право оренди земельної ділянки згідно статті 125 Земельного кодексу України та статті 18 Закону України «Про оренду землі» виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
5.2.Професійний відбір громадян або юридичних осіб, які виявили бажання вести товарне сільськогосподарське виробництво, проводить районна (міська) конкурсна комісія, склад якої формується і затверджується районною (міською) радою.
Висновок конкурсної комісії з питань надання земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва приймається на підставі відповідних знань, досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної кваліфікації у претендента.
Договори оренди землі, визначаються з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою, пріоритет при інших рівних умовах надається орендарю, який укладає договір на більш тривалий термін, що забезпечить освоєння сівозмін і окупність основних фондів. При наданні в оренду земель запасу і резервного фонду в договорі оренди зазначається право органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування на розірвання договору для передачі (після збирання урожаю орендарем) частини цих земель у власність чи постійне користування згідно діючого законодавства.
При наданні в користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок та при зміні землекористувача в обов’язковому порядку фіксуються в агрохімічному паспорті поля (земельної ділянки) початкові рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення. В разі виявлення погіршення якісного складу земель, землекористувач компенсує заподіяні втрати.
Орендарі земельних часток (паїв), земель запасу, ведуть облік розміру сплати орендної плати.
5.3. Власники та землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок, при здійсненні господарської діяльності зобов’язані :
дотримуватись вимог земельного законодавства та природоохоронного законодавства;
підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
при використанні земель для товарного сільськогосподарського виробництва забезпечувати розробку схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель;
сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних робіт за станом земель та агрохімічної паспортизації;
дотримуватись стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних заходів, пов’язаних з охороною земель;
забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватись встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;
забезпечувати захист земель від ерозії (дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних гідротехнічних споруд, збереження захисних лісонасаджень), виснаження, заростання бур’янами, чагарниками і дрібноліссям;
забезпечувати встановлення та збереження межових знаків з визначенням на картографічних матеріалах і без створення перешкод обробітку полів;
забезпечувати здійснення консервації деградованих та малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним;
при виконанні робіт, пов’язаних з порушенням ґрунтового покриву, забезпечувати умови зняття, збереження і використання родючого шару;
здійснювати заходи щодо запобігання забруднення земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;
при наявності осушених земель забезпечувати їх ефективне використання, ремонт і догляд внутрігосподарських каналів, гідротехнічних споруд, закритого дренажу. Не допускати руйнування осушувальних каналів та гідротехнічних споруд;
укладати угоди на розвиток соціальної інфраструктури відповідної території;
подавати структуру посівних площ на наступні 4 роки;
використовувати земельні ділянки відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозмін та впорядкування угідь.
6. Платежі за землекористування. Податкові зобов’язання власників землі та землекористувачів.
6.1.Використання землі в Україні є платним. Платежі за землекористування справляється у вигляді земельного податку, орендної плати та/або фіксованого сільськогосподарського податку.
6.2.Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Об’єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.
6.3.Суб’єктами плати за землю (платником) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, у тому числі орендарі за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів – учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Власники земельних ділянок та земельних часток (паїв), які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку та використовують сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку, звільняються від сплати земельного податку.
Оподаткування земельних ділянок, що надані у встановленому порядку платникам ФСП, зареєстрованим в органах державної податкової служби, здійснюється у формі справляння фіксованого сільськогосподарського податку.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
6.4.За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, ставки земельного податку з одного гектара встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:
- для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1;
- для багаторічних насаджень – 0,03.
За земельні ділянки, що використовуються суб’єктами господарської діяльності, в тому числі платниками фіксованого сільськогосподарського податку, без правовстановлюючих документів, плата за землю з одного гектара встановлюються в розмірі 12 (дванадцяти) відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по Сумській області.
Ставки фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках до їх грошової оцінки, в таких розмірах:
- для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,15;
- для багаторічних насаджень – 0,09;
- для земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, – 0,45 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по Сумській області.
Розмір орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Річний розмір орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній або комунальній власності, на території Сумської області не може бути меншим 3 (трьох) відсотків та не може перевищувати 12 (дванадцяти) відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.
Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Плата за суборенду земельних ділянок державної і комунальної власності не може перевищувати орендної плати.
Розмір платежів за землекористування не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.
6.5. Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов’язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов’язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.
Податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.
Несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками – протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.
Платники ФСП визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок», і подають звітний розрахунок, за формою, встановленою центральним податковим органом, окремо за кожною земельною ділянкою органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки до 1 лютого поточного року.
Сплата фіксованого сільськогосподарського податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:
у I кварталі – 10 відсотків;
у II кварталі – 10 відсотків;
у III кварталі – 50 відсотків;
у IV кварталі – 30 відсотків.
6.6.У разі, коли платник платежів за землекористування не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом визначених граничних строків, такий платник зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, – у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, – у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, – у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому пункті штрафів відповідно до загального строку затримки.
6.7.За прострочення встановлених строків сплати платежів за землекористування справляється пеня у розмірах, визначених Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
6.8.Контроль за правильністю обчислення і справляння платежів за землекористування здійснюється органами державної податкової служби.
6.9.При встановленні спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі охорони земель фактів самовільного зайняття земельних ділянок, використання земель без правовстановлюючих документів або несанкціонованого використання земель не за цільовим призначенням, органи, що встановили зазначені порушення, протягом 10 робочих днів інформують про них орган державної податкової служби за місцем розташування таких земельних ділянок та надсилають копії відповідних актів перевірок. Інформаційне повідомлення спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони земель про встановлені порушення та копія відповідного акту перевірки є підставою для проведення позапланової документальної перевірки суб’єкта господарської діяльності, який допустив порушення, та до нарахування йому відповідних платежів за землекористування. Повідомлення спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони земель про встановлені порушення має містити інформацію про юридичну та фактичну адресу юридичної або фізичної особи, якою допущено порушення, її ідентифікаційний код, адміністративне розташування земельної ділянки, щодо якої допущено порушення, її грошову оцінку, нормативне та фактичне функціональне використання, термін неправомірного користування землею.
7. Охорона земель при здійсненні господарської діяльності та контроль за її використанням.
7.1. Вимоги до землекористувачів, у тому числі орендарів земельних ділянок, при здійсненні господарської діяльності.
Охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.
Зміна цільового використання земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни.
У разі вилучення земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб забезпечується пріоритет максимального збереження продуктивних земель.
Черезсмужжя та конфігурація земельних ділянок, що створюють перешкоди в ефективному їх використанні і здійсненні природоохоронних заходів та порушують ландшафтну цілісність території, підлягають упорядкуванню відповідно до затвердженої проектної документації із землеустрою.
Землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок, при здійснені господарської діяльності повинні:
виконувати заходи щодо забезпечення протиерозійної організації території згідно затвердженої документації із землеустрою;
здійснювати ґрунтоохоронні заходи з метою запобігання погіршення якості ґрунтів, (не розорювати схили крутизною понад 50, крім ділянок для залуження, заліснення та здійснення ґрунтозахисних заходів). На схилах крутизною понад 30 обмежувати розміщення просапних культур, чорного пару тощо;
вести виробничу діяльність у відповідності з регіональними програмами і нормативними матеріалами, мати документацію із землеустрою в галузі охорони земель та агрохімічної паспортизації.
використовувати матеріали з агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення при:
зміні їх власника або передачі в оренду чи заставу;
проведенні грошової оцінки земель;
визначенні розмірів плати за землю;
формуванні бізнес-планів;
контролі за якістю землекористування;
здійсненні купівлі-продажу землі для врахування реального стану її родючості;
встановленні показників інтенсивності використання земель;
обґрунтуванні необхідності проведення хімічної меліорації враховувати рекомендації регіонального Центру наукового забезпечення агропромислового виробництва області щодо структури посівних площ, системи сівозмін та інших агротехнічних заходів, що забезпечують охорону земель.
7.2. Державний контроль з використання і охорони земель
Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює Головне управління Держкомзему у Сумській області, а державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює Державна екологічна інспекція в Сумській області.
Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:
безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;
давати обов’язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов’язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;
складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до міліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складання протоколу про адміністративне правопорушення;
викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов’язаних з порушенням земельного законодавства України;
передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину;
проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно-і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;
звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно або тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.
8. Відповідальність за порушення земельного та природоохоронного законодавства.
Юридичні і фізичні особи, за порушення земельного та природоохоронного законодавства України несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність у відповідності з вимогами Цивільного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України за:
укладення угод з порушенням земельного законодавства;
самовільне зайняття земельних ділянок;
псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;
розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, що негативно впливають на стан земель;
невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;
порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов’язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;
знищення межових знаків;
приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;
невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту;
непроведення рекультивації порушених земель;
знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень;
відхилення від проектів землеустрою та використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законодавством, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь;
невиконання природоохоронного режиму використання земель;
зняття та перенесення ґрунтового покриву без спеціального дозволу;
ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;
порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок;
незадовільний стан використання меліорованих земель та моніторинг навколишнього природного середовища в зоні впливу меліоративної системи;
порушення вимог законодавства при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні завідомо неправдивого висновку;
невиконання вимог державної екологічної експертизи;
невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;
порушення правил випалювання сухої рослинності або її залишків;
порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів;
забруднення ґрунтів пестицидами і агрохімікатами понад гранично допустимий рівень, зниження показників родючості і підвищення кислотності та інше;
невиконання вимог охорони території та об’єктів природно – заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України.
При виявленні інспекторською службою порушень земельного законодавства, де вбачаються ознаки злочину або нанесена значна шкода державі (100 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), юридичні і фізичні особи несуть кримінальну відповідальність. Відповідно до статей 197-1, 239, 254, 239-1, 239-2 Кримінального кодексу України, за вчинення громадянами чи посадовими особами самовільного зайняття земельних ділянок, забруднення або псування земель, без господарського їх використання, незаконного заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах матеріали передаються до органів прокуратури для вжиття заходів прокурорського реагування щодо усунення виявлених порушень.
Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування розміру шкоди заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу та збитків власникам землі і землекористувачам (адміністративна та кримінальна відповідальність наведена в додатках 1,2).